Гадаю, один випадок можна пов’язати з моїми фотографіями. Не пам’ятаю точної дати, але знаю, що це був понеділок. Коли я йшла до школи, був дуже вітряний день. Під час обіду одна дівчина сказала мені, що це виявилася буря. Я була дуже здивована: «Що ти кажеш? Це ж не буря! Це просто сильний вітер!» Але вона мала рацію.

Я чітко пам’ятаю, як після школи йшов до корабля. Щоб дістатися до нього, мені треба було перейти через вузький пішохідний місток. Отож я стояв там, застрягши перед цим містком, і намагався вловити мить, коли не було вітру. Я дуже боявся, що мене знесе вітром у море. Адже я не вмію плавати! А в рюкзаку у мене були підручники та комп’ютер. 😂

Однак найдивніша подія сталася вже після того, як стемніло. Пам’ятаю, я дістався до корабля, лежав на верхній полиці в каюті, а мене різко кидало туди-сюди, туди-сюди. Я запитав маму: «Ми пливемо?» Вона відповіла: «Ні, це вітер!» Я тоді ледь не збожеволів, сидячи там, тремтячи й зеленіючи. 😵‍

Ось чому всі мої фотографії такі.

‍