Я знімаю так, ніби знімаю фільм. Я дуже хочу стати кінематографістом, а фотографія для мене - це спосіб пошуку світла, композиції, атмосфери. Я навмисно вибрала плівку холодних тонів, хоча зазвичай віддаю перевагу теплим кольорам - хотіла вийти із зони комфорту і подивитися, що з цього вийде.

Я знімала ввечері - кафе, вікна, зелень, скло. Все це здавалося кінематографічним.
Але пізніше тієї ж ночі стався удар безпілотника, і я пішов фотографувати палаючий будинок.
Мій день розколовся надвоє: тепла вечеря і вогонь війни. Цей контраст став для мене важливим.

Люблю, коли фотографія несе в собі історію.
Як у готелі - незнайома кімната, якісь штори, порожнеча. Або склянка, наповнена світлом.
Все це створює відчуття присутності - ніби ти стоїш всередині кадру.
Знімаю на середній формат, експериментую з довгою витримкою - іноді знімки виходять дивні, але саме це мене і приваблює.
Я не хочу робити щось просто красиве - хочу, щоб воно тримало напругу, відчувалося живим.

використані плівки: Lomo Metropolis, Umi, HP5