«F50.0» — це глибоко особиста робота про нервову анорексію, розповідь про яку розгортається через образ подорожі лісом. Робота простежує шлях, який може вести глибше в ліс або, зрештою, назовні з нього. Дерева виглядають хворими, стежки стають непевними, а в ландшафті починають з’являтися дрібні порушення. Поряд із цими образами — сліди власної поведінки Аліси під час хвороби, що дозволяють внутрішньому досвіду увійти у фізичний світ. У центрі роботи — внутрішній голос, сформований анорексією. Складається враження, ніби він лунає звідкись ззовні, хоча насправді це слова самої хвороби. Він говорить лагідно. Він хвалить, заспокоює та дарує відчуття турботи, водночас ведучи далі вглиб лісу.Робота досліджує момент, коли голос хвороби починає звучати як власний голос, а слідування за ним може здаватися вибором, а не втратою контролю. Вона ставить запитання, чому люди продовжують рухатися до того, що завдає їм болю, і розмірковує над тим, що дає змогу впізнати цей голос і обрати інший напрямок.