У цьому проєкті я досліджую, як сприйняття звичної реальності змінюється, коли на неї дивитися з іншої точки зору. Я повертаюся до тих самих сцен і моментів, які бачать усі, але намагаюся поглянути на них по-іншому, змінюючи кут огляду, масштаб і відстань.

Для мене важливі не окремі предмети, а те, як вони поєднуються в єдине ціле. Коли я відходжу на крок назад або, навпаки, підходжу ближче, звичні простори починають здаватися іншими. Виникають лінії, ритми та зв’язки, які зазвичай залишаються непоміченими.

Цей проект стосується не стільки того, що я фотографую, скільки того, як я дивлюся. Це спроба вийти за межі звичного сприйняття та зафіксувати мить, коли поле зору розширюється, а з фрагмента починає вимальовуватися цілісність.